В поисках лучшего звучания | Audio-Video

Протистояння грамплатівки і цифрових носіїв має принциповий характер: «вініл» - старий аналоговий формат; CD, SACD, DVD – Audio і т.п. – цифрові формати, які змінили у багатьох уявлення про справжнє якісне звучання.

В пошуках найкращого звучання.

Перш ніж провести порівняльну суб’єктивну оцінку цих носіїв, згадаймо, як розвивались технології цифрового звукозапису. Формат CD (він з’явився в 1982 році) протягом двадцяти років практично не змінювався, що є абсолютно безпрецедентним випадком для світу сучасних цифрових технологій, де новинки старіють, не встигнувши вийти на арену. В середині дев’яностих років минулого століття з’явились по – справжньому високоякісні моделі CD – програвачів High End класу, які повністю реалізували потенціал якості звучання. Чим кращими були CD – програвачі, тим ставало очевидніше, що резервів суттєвого покращення звучання компакт – диску вже нема. Технологічні можливості того часу дозволяли побудувати звуковий тракт більш досконалий, ніж 16 біт/44кГц, тим більше, що цифрові мастери вже записувались з розрядністю 20-24 біти.

Спочатку фірми – виробники намагались покращити звук, записаний на CD, шляхом встановлення в програвачі різних «покращувачів» типу ALPFA Processing (Denon), Legato Link (Pioneer), «Pro – Bit» (Yamaha) і т.п. Проте, вони не змогли радикально покращити звучання.

Американська компанія Pasific Microsonics пішла далі шляхом адаптації відтворення CD до рівня сучасних технологій запису, розробивши концепцію компакт – диску високого розрішення HDCD (Higt Definition Compatible Digital). Концепція полягає в тому, що в записаному на диску 16 – бітовому цифровому сигналі в молодших розрядах цифрових даних вдається закодувати додаткову інформацію, яка дозволяє при відтворенні в програвачах, оснащених HDCD – декодерами, відновлювати вхідні звукові сигнали з 20 – бітною точністю. Впровадження системи HDCD в промислову апаратуру почалось в 1995 році, коли з’явилась мікросхема PMD – 100 фірми Pasific Microsonics. Проте, хоч диск HDCD і забезпечував деяке покращення якості звучання, в цілому, він не виправдав покладених на нього сподівань.

Всі чекали приходу справжнього супер – формату нового покоління і він зявився, відразу в двох варіантах – DVD – Audio і SACD. Стандартом на DVD – Audio передбачено декілька частот дискретизації звукового сигналу: 44,1 кГц; 88,2 кГц; 176,4 кГц; 48 кГц; 96 кГц і 192 кГц. Допускається також декілька рівнів квантування звукового сигналу з розрішенням від 16 до 24 біт. Для того, щоб вмістити на диск повноцінний не скомпресований звук високої якості розробники формату DVD – Audio використовують технологію економічного «пакування» цифрових даних на диск без втрати інформації MLP (Meridian Lossless Packing), створену фірмою Meridian Audio.

Розроблений фірмами Sony і Philips альтернативний стандарт SACD ( Super Audio CD) може також претендувати на почесний титул супер – формату. В дисках SACD використовується технологія DSD (Direct Stream Digital). Звуковий сигнал подають на вхід високошвидкісного 1-бітового АЦП (аналого-цифрового перетворювача), який здійснює його дельта - сігма модуляцію на частоті 2,8224 Мгц, що в 64 рази перевищує прийняту для CD частоту 44,1 кГц. Формат SACD забезпечує динамічний діапазон понад 120 дБ і частотний діапазон до 100 кГц. Процедура оцифровування звукового сигналу в форматі SACD має ряд переваг в порівнянні з імпульсно – кодовою модуляцією РСМ, яка використовується в форматах CD і DVD – Audio. DSD технологія по своїй природі більш близька до аналогових сигналів, ніж «гола цифра», записана на CD і DVD – Audio. Гібридні диски SACD сумісні із звичайними CD програвачами, тоді, як диски DVD – Audio не можуть на них відтворюватись. Проте, собівартість гібридного SACD диска, внаслідок складної технології виготовлення, завжди буде більшою, ніж собівартість DVD – Audio диска.

Сам по собі супер – формат не гарантує якісного відтворення. На DVD – Audio, деколи, переносять 16-бітовий РСМ потік. Але користі від цього мало. Ситуація із SACD не краща. Записів, початково здійснених в DSD мало, але навіть ті, що зберігались в кодах DSD для зручності обробки на любих пультах часто оцифровують в РСМ.

Складається враження, що цифрові носії повністю витіснили аналогові. Але прогрес – поняття досить відносне. Не дивлячись на великі успіхи розробників нових форматів, старі аналогові записи, навіть 60-річної давності, звучать на подив добре.

В салоні «Аудіо – відео Ексклюзив» була проведена порівняльна суб’єктивна оцінка відтворення LP, CD, DVD – Audio і SACD дисків. Для забезпечення чистоти експерименту, прослуховувались одні і ті ж самі записи, зроблені в різних форматах, причому програвались вони одночасно. Переключення джерел здійснювалось за допомогою селектора входів попереднього підсилювача.

Використовувався наступний музичний матеріал:

  1. Pink Floyd «Dark Side Of The Moon» - LP, виданий з квадра фонічної версії альбому в 2003 році;
  2. John Coltrane «Blue Train» - LP, виданий в 1957 році і двоканальний SACD (DSD і РСМ версії), виданий в 2000 році;
  3. The Enrico Pieranunzi Trio «Plays The Music of Wayne Shorter» - двоканальний SACD (DSD і РСМ версії), виданий в 2000 році;
  4. Niels Bijl, Hans – Erik Dijkstra «CHANT du Saxophone Tenor» SACD (stereo/multichannel), виданий в 2007 році;
  5. Karol Szymanowski «Concert Overture Op. 12, Violin Concerto No. 1 Op. 35, Symphonie Concertanie Op. 60» (SACD surround/SACD stereo/ CD audio), виданий в 2005 році;
  6. The Doors L.A. Woman (DVD – Audio, 96kHz/24bit), виданий в 2000 році;
  7. The Super Audio Collection and Professional Test Disc.Checky Records ( DVD – Audio, 96kHz/24bit), виданий в 1998 році.

Для тестування перерахованих звукових форматів в салоні «Аудіо – відео Ексклюзив» був інстальований наступний комплект аудіоапаратури:

  • CD/SACD програвач Krell «SACD Standart»;
  • універсальний програвач Parasoud «D 200 Universal DVD Player»;
  • попередній підсилювач Proceed «PAV»;
  • підсилювачі потужності (моноблоки) Vincent «SP-998» з акустичними системами Vienna Acoustics «Mahler»;
  • LP програвач «Classic serie» з тонармами SME Series S і MC головкою, SME 3009 з MM головкою;
  • фонокоректор ASR «Mini Basis»;
  • інтерконекти, силові і акустичні кабелі фірм XLO, Tara Labs, Silent Wire.

При порівнянні музичного матеріалу на CD і LP виявилось, що, не дивлячись на значно кращі показники динамічного діапазону, CD звучав досить посередньо. Слух втомлювався від настирливого і не зовсім чіткого, як здавалося на початку, звучання. Натомість, звучання LP було природнім, реалістичним, живим. Інструменти грали зовсім вільно і легко – кожний окремо і всі разом. Звуковий простір був глибоким, повним «повітря», звучання – яскравим, інструменти «дихали». В процесі прослуховування переключались на CD хотілось все менше і менше.

Прослуховування записів на DVD – Audio і SACD дещо поправило ситуацію. Як не давно, більше всього сподобалися тарілки. Їх звучання було натуральним. Переключення режимів фільтрації на Krell «SACD Standard» дало змогу отримати найбільш масштабну сцену (перша позиція); відчути найменші тембральні відтінки кожного акустичного інструменту (друга позиція); дещо укрупнити джерела звуку, виділити артикуляцію (третя позиція); отримати найбільш інформативне і благозвучне відтворення (четверта позиція).

Відтворення DVD – Audio викликало змішані відчуття. Покращилось розрішення на самих низьких рівнях, звільнились від цифрового підфарбування верхніх частот, виріс масштаб звукової сцени, але звук став більш агресивним, особливо в середньо-частотному діапазоні. На наш погляд в High End постійно повторюється ситуація з голим королем – всі бачать, але сказати правду стидаються. З цифровими форматами ситуація подібна – час від часу виникають питання: де ж обіцяна фантастична якість і куди пропала музика, але вони відразу ж кануть в галасливому хорі апологетів прогресу. Проте з часом більшість визнає, що якість звучання цифрових форматів відстає від відтворення з вінілових пластинок на престижних програвачах.

Обратный звонок




×
Связаться с нами:
×